Як ми з кумом ждали лiта в лютому i сiчнi,
Коли можна мiж зубами нарубати сiчки!
Та прийшло воно поволi - буржуї гуляють,
Бiля моря-океану грiються на "праї",
А робоча чорна сила мусить гарувати,
Бо свiй вiдпуск прогуляли - їздили до хати.
Сонце в небi зупинилось - де йому спiшити,
А ми з кумом за п’ятерох мусимо робити.
Дай'ми, Боже, трохи сили те перетерпiти,
Бо я бачу, що на сонце буду вовком вити.
Як той пес на мiсяць виє, стану навкарачки,
Бо не можу вже терпiти, доходить до плачки.
Нам на фабрицi робити, нiби, дуже добре:
Дах вiд сонця нас ховає - це краще вiд "обри".
Але їхнi iнженери не дали повали,
Замiсть стiн довкола бляху звичайну поклали.
На обiд нам до їдальнi можна не ходити:
На стiнi яйце засмажить, на даху зварити;
I на чай нам тратить грошi зовсiм не потрiбно,
Бо тече вода iз крана на узвар подiбна.
I попробуйте напитись такою водою,
Коли шклянки неможливо утримать рукою.
Сонце шкварить, як сказилось вiд Фару до Порту,
А ми тут давно вже хочем все послати "к чорту".
Лиш одне тримає твердо - дома треба грошей,
От i мусимо робити, не шукать розкошiв.
Тиждень збiгне, знов субота - радi чи не радi -
Треба йти пiдзаробляти ще й на виноградi.
Ну, а там немає даxу, бодай би вже й з бляхи,
Та ще й лiзуть, куди бачать заморськi комахи.
Як якась оса угризла кума попiд вухо,
То йому за двi години цiле тiло спухло.
Обкидали його плями, поспухали очi -
Ледве встигли до лiкарнi його приволочи.
Випив кум таблеток жменю, отримав укола
I казав, що бiльш на грядку не пiде нiколи.
Але де ти ще заробиш? В тiм то вся задача!
Кiнець лiта, одним словом, то пора гаряча,
Тож бо мусим "обертатись" i момент ловити,
Щоб без сонячних ударiв грошей заробити.
Добре ще, що їхнi кобри не завжди кусають -
Нас бояться, як i ми їх, та й собi тiкають.
Бо iнакше i не знаю, хто б мiг врятувати -
В "дерев’янiм макiнтошi" не хочу до хати.
А тут клiмат - не дай Боже - треба шануваться:
Вдень пiд сорок "витискає", а вночi - п’ятнадцять.
Попадеш до океану (рiдко, та буває) -
На пiску шкварчать пiдошви, а в водi змерзаєш.
Лиш за день тут i без сонця можна обпалиться,
Як ми з кумом, що не знали, чим мастити лиця.
А на плечах пухирями шкiра поздувалась,
Цiлий мiсяць пiсля того пасмами знiмалась.
Скiльки ми не виглядали за сусiдню гору,
Так дощу i не дiждались у цю лiтню пору
Й помiж трави, що всихають, витоптали стежку:
Грошi йдуть на зимну воду i "сервежу фрешку ".
Але лiто - це є лiто! Коли ж бо ще грiтись?
На серпневi зорепади коли подивитись?
Як там є, але немає Бога що гнiвити...
Казав циган, що мiняє двi зими за лiто!
---------------------
Прая - praia - мiсце, набагато краще вiд робочого - пляж на березi океану.
Обра - obra - будова - не найкращий спосiб вирiшення фiнансових проблем, хоча досить ефективний (якщо виживеш)
Повала - (Захiдно-українське) - стеля (хто i цього не знає - "потолок"), але нi в якому разi не "криша".
Сервежа фрешку - Cerveja fresco - дар цивiлiзацiї спраглим народам - пиво прохолодне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179291
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.03.2010
автор: Salvador