Чому так сталось - сам не знаю…
Можливо щось я загубив,
Тебе з мільйона я впізнаю…
Дурниць багато наробив:
Не відчував твоє кохання,
Хоча ловив я кожну мить,
А ти зайшла без привітання -
Побачив посмішку на мить.
Я голос твій хотів почути -
А ти хоч в очі подивись…
Не змушую тебе любити -
Прошу тебе, хоч залишись!..
Якщо не хочеш - то й не треба,
То доля мабуть вже така.
Я не слабкий, та є потреба,
Щоб доля не була тяжка.
Ти не подумай, я не плачу.
І не сумую… Я – один…
То серце бідне моє плаче,
Пройшло чимало вже годин.
І все ж тебе молю безслізно:
Не залишай мене самого,
Пройде моє життя безслідно -
Я щастя не вкраду чужого…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178107
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.03.2010
автор: Андрій Марний