Село, сум, безнадія…

Чи  то  було,  чи  не  було?
Заможне  батьківське  село.
Реве  худоба  у  хлівах
І  зріє  колос  на  полях.
Комбайни  весело  гудуть,
Машини  урожай  везуть.

Чи  то  було,  чи  не  було?
Щасливе  батьківське  село,
Де  ми  з  сестрою  підростали,
Щодня  щось  нове  пізнавали.
Жили  з  надією  в  серцях,
Що  перед  нами  світлий  шлях.

Чи  то  було,  чи  не  було?
Обдерте  батьківське  село.
Садок  дитячий  без  дітей,
Навіть  без  вікон,  без  дверей.
Де  сміх  лунав-  живе  печаль.
Дивлюсь:  і  серце  тисне  жаль.

Чи  то  було,  чи  не  було?
Забуте  батьківське  село.
Понурі  люди  тут  живуть.
Хворіють  та  горілку  п"ють.
А  молодь  в  місто  утіка.
Мабуть,  вже  доля  в  них  така.

Чи  то  було,  чи  не  було?
Вже  кримінальне  те  село-
Тут  дивні  люди  приїжджають,
Ліси  безкарно  вирубають.
Далеко  в  місто  їх  везуть,
Заможним  людям  продають.

Як  би  на  світі  не  було,
Та  наймиліше  те  село!
Найкраща  там  небес  блакить,
Туди  душа  моя  летить
На  рідний  батьківський  поріг,
Бо  це-  дорога  із  доріг!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176519
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.03.2010
автор: swetlaya