Красива квітка плакала від болю,
Її зірвали похапцем в букет.
Вона любила сонце, небо, волю,
І став немилим невідомий силует.
Тіснилася у вишуканій вазі,
Красу п’янку лиш Він і помічав.
Останній пелюсток упав в знемозі й спразі…
Цей Бог промовив слово: «Ох, краса!»
Вернувсь у землю пагінець зелений–
Не знав, що далі… Але дива час настав!
Красива квітка плакала від щастя…
Життя нове Він цій красуні дав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2010
автор: fialka@