Із утроби жінки родиться дитинка,
тягне рученята до ласкавих рук.
Це одна стеблинка, це одна кровинка.
Їх не роз’єднати без солодких мук.
В матері в городі є і картоплина,
й соняшник, і квіти десяти сортів.
Материнська доля – виглядати сина
і ковтати сльози від щемливих снів.
Сліз тих осушити нам не удається,
скільки б не вертались й в дощ, і в заметіль.
Проводжати сина знову доведеться.
В наших грудях ниє її серця біль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176407
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.03.2010
автор: Віктор Ох