Дитинства дні -багато сонця і тепла,
Тоді матуся молода була.
А те тепло і досі ще зі мною,
Хоч час пливе нестримною рікою.
Тепер у мами в косах сивина,
Та з кожним днем дорожча для мене вона.
Готова на руках її носити,
Щоб легше ненечці жилось на світі.
На рученьки натруджені дивлюсь,
В душі сльозами гірко обіллюсь.
Така маленька, беззахисна і безвинна,
Коли ти їх кладеш, втомившись на коліна.
Сільська робота- тяжка, нескінченна
Спочити ні на хвильку не дає.
Засни, рідненька, і нехай Вселенна
Зупинить рух, дихання береже твоє.
Давно вже доня від батьківського порога
Майнула у життя дорослеє своє.
Та поверта щораз туди дорога,
Де мила матінка свою дитину жде.
Всім серцем і душею я жадаю,
Щоб Бог послав тобі багато літ.
Щоб ясне сонце зголубого небокраю
Несло тепло і ласку, і привіт.
Від негараздів хочу захистити,
Зцілити душу зранену твою.
Бо ж для дітей ти- наймиліша в світі.
Уклін доземний я матусі шлю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175596
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.03.2010
автор: swetlaya