*

Невірь  словам,  що  боляче  так  ранять,
Невірь  думкам,які  обмануть,
Невірь  у  долю,  що  нещира,
Невірь  людині,  що  так  мило
Всміхається,  а  погляд  вбиває
Невже  так  й  насправді  буває?
Поглянеш  ти  в  небо  блакитне
І  сонце  можливо  розквітне
Та  погляд  той  зостанеться-
Невірь,  все  на  світі  минеться.
Лишається  правда  з  тобою
Нещирість  й  брехня  навкруги?
Та  краще  лишайся  собою,
Ніж  будеш  обманювать  й  ти
Проходять  роки  у  безмежність
Лишається  крихта  добра
І  це  лиш  твоя  незалежність,
Ти  завжди  такою  була.
А  руки  тремтять  і  журбою
Впадуть  на  папері  слова
Думки,  що  лишила  з  собою
Невже  ти  комусь  віддала?
-Тому,  що  нещиро  всміхався,
Йому?-він  зненацька  десь  взявся
Красивий-душа  кам'яна,
Тобі  ж  чи  потрібна  вона?
А  погляд  так  манить  даремно  
Й  ти  бачиш  його  у  ві  сні
Дорога,  машини  й  шалено
Біжиш  ти  поглянуть  у  очі  ясні,
Та  бачиш,  шляхи  розійшлися
Наліво,  направо....куди?
І  вранішнє  сонце  засліпить
Заплакані  очі  твої.
Весна,  все  красиво  довкола,
Та  шляху  нажаль  не  знайшла
Коліна  розбивши  в  дорозі
Назад  ти  зі  смутком  прийшла,
Не  віриш  більш  в  очі  красиві
Й  в  ту  мить,  що  здавалося  щирі
Не  віриш  у  смуток,  не  віриш  в  обман...
І  лиш  на  дорозі  лишився  туман.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175416
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.03.2010
автор: Владика Віта