Доріжку дивну протоптав,
Міжзоряну далеку стер розлуку
І виринув! Перед очима став,
Неначе ангел, посланець кохання.
Зпрожогу кидаюсь на шию,
Стрибаючи, мов дзига коло тебе.
Спираючись на музу і натхнення
Донести у рядках і по-за ними
Свою одвічну і тривку любов
Тобі, мандрівнику, чи астронавту.
В обіймах причаїтись хоч на ганку,
Хоч на порозі, хоч між зір…
Щоб тільки впитися очима і до ранку
Не випускати рук і в решті-решт зомліть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174953
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.03.2010
автор: gala.vita