`Там, де лиш вітер морський
Висохлі трави колише,
Там, де зникає шум наглий міський
Й тільки прибій порушує тишу.
Там, де межа хоч і є,
Та злилися дві сині стихії,
Де спокій тебе завжди огорне,
І піна солона всі сумніви змиє.
Там, де одвіку лежать валуни
І дивують прихожих мовчанням,
І хвиля прудка від весни до зими
Обдає їх від волі вітанням.
Там, де самотність долає щоночі
Гордий високий маяк...
Там взмозі без страху заплющити очі,
Там взмозі душа відпочити твоя.
Там солодкий біль почуттів
Вода забере далеко-далеко,
Попіл серця твого тягарів
Вітер розвіє по кримькому степу.
Там небо вбере усі сльози твої,
Й дощем вони випадуть в море...
В ньому ж ти втопиш всі страхи твої,
І об камінь розіб"ється горе!..
Треба ж на мить зійти із дороги,
І час, мов пісок, змиє водою...
Зрозумієш - немає тепліше нічого,
Ніж побуть наодинці з собою......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174587
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.02.2010
автор: Орисьо