Йде маленька дівчинка- очі промінці.
І рожевий зошиток стисла у руці.
Щось бентежить серденько, чи небес блакить?
Та воно у дівчинки ниє і болить.
Ось знайома гойдалка поміж двох беріз.
Й хата, де лелеченька дівчинку приніс.
Зошит розгортається, олівець в руках.
І душа збентежена розквіта в віршах.
Все життя попереду- щастя і жалі.
Ще не раз вітатимеш в небі журавлі...
Де тепер та дівчинка, зошиток той де?
По доріжці крихітку донечку веде.
За маленьку рученьку міцненько трима.
Закінчилось літечко- скоро і зима.
А життя, як річенька, стрімко так летить.
Що ж бентежить серденько, чи небес блакить?
Зошит розгортається, олівець в руках.
І душа окрилена розквіта в віршах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174430
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.02.2010
автор: swetlaya