Сучасне місто- це суцільний стрес-
До пекла близько, далі до небес.
Ніколи вгору очей підвести
В галактик безодню, в безкраї світи.
Вранці- на службу- очі ще сплять,
А ноги нестримно кудись вже біжать.
Люди, що поряд такі самі сонні.
Трохи ліниві, трохи голодні.
В кожного доля і думка своя.
Молодий чоловіче, звертаюся я,
Звільніть місце для жінки, благаю я вас!
Справжні жінки іще сплять в такий час...
Так, я не жінка, а робот, машина.
Тільки у цьому, мабуть не винна.
Рано встаю, пізно лягаю.
В дзеркало гляну- себе зневажаю.
Справжні жінки в магазинах, салонах.
Несправжні- трясуться в трамвайних вагонах.
Додому летять, на стіл накривають.
Дітей, чоловіка обігрівають.
Про себе коханих лиш забувають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173991
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.02.2010
автор: swetlaya