Лютневий день, на диво, не мовчав!
Сміявся довго. Сипав сильний сніг.
Змішав мої думки і серце роздягав,
Знімав життя облогу, сурмив у срібний ріг!
Зліпився в сніжну кулю довгий сум.
Скотився із гори й розбивсь об сильний дуб.
Та вирвалась одна із давніх дум,
Тривожить знов вона, як хворий зуб.
На вікнах візерунок зник від рук.
Скидався квітами, що ваблять навесні.
І щирість почуттів приносить людям мук.
Хай краще так, аніж думки тісні!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173426
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.02.2010
автор: Інна Іріс