Думки, що шаленіють, у пітьмі
Та спогадами гупають у скроні,
І голос знов зривається на крик,
Тамую біль – стискаючи долоні.
Пусті надії, що злітаючи у вись́
Щоразу гучно падали до долу,
Хоч проклинай мене, а хоч молись…
Я не згадаю шлях до твого дому.
І каяття, спізнившись на життя,
На мить …та раннім падолистом
Уже кохання лине стиха в небуття,
Розірваним калиновим намистом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172648
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.02.2010
автор: Маска