Люблю я осінь! До душі мені її недовгі дні, тихі пречудові вечори із присмаком диму та яблук. Люблю ходити вулицями і чути шарудіння опалого листя. Осінь – це пора душевного спокою, безтурботності та особливо якогось незрозумілого тепла, яке відчуваєш лише душею. Може, це тепло йде від опалого листя, яке ще хоче нас зігріти, залишити по собі якусь невеличку згадку у наших серцях. Листя шарудить під ногами, тим самим нагадуючи про себе, про свою присутність. Воно шелестить та шепоче про щирі почуття: Радість, щастя та кохання. А ще, коли стихають самотні скрики останніх пташок, листя стелиться додолу все рясніше та, здається, набагато яскравіше. Шепіт опалого листя – ніби колискова для засинаючої осінньої природи. Якщо ж і ти хочеш почути ту дивну пісню – слухай лише своїм серцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171584
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.02.2010
автор: З іншого життя.