Мабуть, неможливо кохання збагнути,
Воно для людини – бальзам і отрута.
Душа, що кохає, до світу вразлива,
Страждає вона, хоч насправді – щаслива.
Здається, кохання подібне на вітер:
Відчути лиш можна - торкнутись не вдасться.
Ми, наче молитву, шепочем сім літер
І прагнем пізнати примарного щастя.
Сім літер, що склались у слові “кохання”,
Усе, що поснуло в нас, можуть збудити.
І навіть людину в хвилини останні
Спроможні вони для життя відродити.
Кохання – мов крапля роси на світанку:
Торкне її сонячний промінь – щезає...
Лелійте у серці любов до останку,
Бо святості більшої в світі немає!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171384
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.02.2010
автор: валькірія