Всотавши поглядом усі верхівкові солодощі, Ти до глибин розкраюєш мій орган любові, не усвідомлюючи, що там ще присутні виразки від попередніх лез і є болючі рубці, є ниючі шрами…
Ти не віриш, що можуть боліти вже майже мертві тканини…
Ти й не здогадуєшся, що залишається фантом ампутованого органу і нагадує про минулі смутки й радощі, про не зупинений дощ і константне обпікаюче сонце, про примхливе буркотіння в голові і непередбачуване холодне бряжчання в легенях…
Тобі зась до того Світу, котрий існує лише в м’ятно-зеленій з золотаво-білим сяйвом блакиті…
Мабуть, просто Тебе ніколи не вчавлювало так в землю, щоби фізичне тіло зникало, й залишалась тільки мізерна, майже ефемерна, часточка, якій, наче звіддаля, вчувються оточуючі образи…
Певно, просто Тебе ніколи не прокидало від грудного льодяного, а опісля, й палючого усюдисущого болю в жахливо пекучому багряному, помаранчево-рожевому пекельці, де найреальніші істоти, мов навмисне, намагаються довести Тебе до божевілля, спокушаючись втамувати Твої страждання, а суха, як з паперу, горлянка не здатна до жодного вереску, навіть, банального:"Ні!"
Тобі не зрозуміти, як біле небо під квітнучим каштаном може змусити скніти, зберігаючи всередині повітря, й згадувати про фізичну культуру…
Ти, сподіваюсь, ніколи не зрозумієш як це потім удруге і втретє переживати, й пережити кожного разу різне, але все те саме жахіття…
Отож, не смій увібрати найглибші розтято-шрамуваті крихти, хоч і віриш велету Лео!..
Залиш щемливо солодкі рештки, не намагаючись зрозуміти, аби не спокутувати нездатність до тями!
09.II.10
02:15
*похідне від італ. «Nessuna cosa si puo amare neodiare, se prima non si ha cognition di quella» (Leonardo da Vinci) – Не маєш права будь-що любити або ненавидіти, якщо не надбав ґрунтовного знання про суть цього /Леонардо да Вінчі/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170917
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.02.2010
автор: Iraida Kułakowski