В моїй голові геть думки не тримаються купи.
Навіщо кажу, запевняю усе мов гаразд.
Та в посмішці скривлюю губи і зціплюю зуби,
І часто всміхаюсь тому, від чого відцуравсь.
Безтямно блукаю в пітьмі підсвідомих примар.
На що ж сподіваюсь та нащо виходжу між люди?
Коли то я сам і поклав на спокути вівтар
Те серце, що стогне і тисне з середини груди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170472
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.02.2010
автор: Мурмаш