Печаль

Прилетіла  печаль,  на  плече  тихо  сіла.
Довго-довго  зі  мною  вона  говорила.
Запевняла:  кохання  на  світі  немає,
Бо  воно  тільки  попіл  в  душі  залишає.
         Лиш  з"явилось  на  мить  і  усе  запалило,
         А  піднятись  з  руїни  у  тебе  є  сила?
         Лиш  довірилась  ти  і  чатує  вже  зрада.
         Шепотіла:  кохання  душі  не  відрада.
Бо  воно  нібі  хмари  в  небесній  блакиті,
Що  за  вітром  мандрують  у  білому  світі.
Бо  воно  ніби  річка  мінлива  і  вільна,
Що  у  вир  свій  затягне  тебе  божевільно.
         Бо  воно  ніби  літо,  що  сонцем  зігріє,
         І  майне  за  зимою  в  холодну  завію.
         З  ним  як  лебідь  на  крилах  летиш  в  небесах,
         Та  мисливець  підступний  чекає  в  кущах.
Я  не  вірила  їй,  я  її  проганяла,
Бо  душа  моя  чиста  кохання  жадала.
І  прийшло,  і  зігріло,  й  мене  відродило,
І  надію  на  щастя  ізнов  запалило.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170095
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.02.2010
автор: swetlaya