В чорній каві топлю я сонливість,
За вікном новий день, новий бій,
Відшукаю я власну сміливість,
Що живе у душі, наче тінь!
І техенько всміхнувшись в люстерку,
Одягнувши на душу вуаль,
Дивним фото зігрію серденько
І піду у далеку я даль.
Там в далі я зустріну немало
І гріха і образ і біди.
Та завжди повертатись я буду,
Де живеш, моя момочко, ти.
Ми з тобою утопим у каві
Всі образи і власні гріхи.
Бо дорожчої в світі людини
Серед люду мені не знайти.
І хоч дивишся в очі суворо,
Кожний крок мій читаєш з життя,
Ти мене пожалієш убого,
Приховавши свої почуття.
В чорній каві топлю я сонливість,
За вікном новий день, новий бій,
Та завжди є підтримка у мене –
Мами руки, що поряд, як тінь.
(Любов мами не завжди проявляється лише в обіймах і ніжних словах. Інколи справжня любов знаходиться саме в суворих очах, які сковані переживанням та тривогою. Жаль, що це ми розуміємо лише, коли самі стаємо дорослими. Чи можливо я помиляюся?????????????????????)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169959
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.02.2010
автор: Левченко Оля В.