Легке дихання грудей.
Невимушена свобода.
Я кокетка для людей,
Королева насолоди.
Невимушена постава заставляє калатати
Серце, наче та отрута,
Через силу не вливати.
Рука спорснеться: "Так, я хочу...",
Простягнеться і замре.
Дай реліквію отрочу,
До добра не доведе.
Вільна в всьому, навіть в смерті,
Не візьме вона мене,
Не дожене і слова вперті
Не зов’януть. Береже...
Ах навіщо мені слава, навіщоʹ мені печаль!
Ллється щирість через лави,
Гірка навіжена сталь.
Легке дихання не змусить
Щирим словом все просить.
Легке дихання примусить,
І не зможе відпустить.
Ця чарівність брів й очей,
Ягід сонця й насолоди.
Рання пташка для зорей
Невтраченої свободи.
Пустощі, гра і вітання.
Любов дивна − зустріч рання.
Знов прощання − на душі
Легкість раю. Вже чужі
Для кокетки вир гарячих, не придуманих речей,
Прикрість її днів незрячих
Необдумано тече.
Камінь трісне. Гнів проснеться, −
Легковажність підведе.
Хмара зливи пронесеться,
І омана все веде...
Легке дихання ледь шармом
Зарум’янить зір перста.
Десь забудеться заграва
Як веселка золота.
Тома впадуть в спраглі трави,
Підпис підведе яваʹ.
Не була феєра з нами,
Не залишилась сама...
Нічне диво угасає, і скрутились пелюстки,
Час приречений минає,
Розпрямляє всі витки.
Куди ділась леткість, пісня,
Де заграва небеснаʹ?
− Я була щаслива, дійсно,
Невимушена, страстнаʹ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166851
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.01.2010
автор: VitaLina