Ой, кувала зозуленька у гайочку,
Накувала зозуленька мені рочків,
Пролітала поряд сорока-білобока,
Злякала зозуленьку ту, що кувала.
Ой, зозуленько! Накуй мені сто рочків,
Хочу добре прожити поряд з синочком,
Діждати та догледіти внучків-правнучків,
А коли прийде час, полетіти світ за очі.
І кувала зозуленька рочки, пророкувала долечку
Та чи буде вона гарною? Про це вона не сказала,
Тільки ку-ку-ку її ,неслося ехом по зеленому гайочку,
Збилася я рахувати, тих її, ку-ку- рочків...Надія на Бога.
Ой, зозуленько! Не куй мені роки, не хочу про них знати ,
Бо вже зараз хочу разом з тобою у незнані світи поринути,
Красоти земні оспівувати, гарні людські долі кувати,
Життя-буття загартовувати, роки земні їм продовжувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166396
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 15.01.2010
автор: Макієвська Наталія Є.