Перехрестя епох
І перетин доріг.
Наші погляди мружило світло.
Коли йшли ми удвох,
Нам дивились услід...
Твій візок до їх поглядів звиклий.
Твої очі – магніт,
Що притягував кров
До обличчя їм – совісті фарби...
У тобі (чи навік?)
Їм ввижалось тавро:
Ти ходити – не їздити! – мав би.
Співчували вони,
Так дивились на нас,
Що тупим ножем жалість – у душу.
Це провина вини.
Настовбурчений час
Краяв мить на шматки незворушно...
Тебе в пеклі годин
Диким словом простим
"Інвалід" – називати всі звикли...
Благодійник один
Тицьнув погляд пустий
Та копійок із тридцять – на відкуп.
"Ви чого?! Заберіть!" –
Мої нерви звелись...
В його милості жалощі зникли.
Нам дивились услід.
Ми дивились увись.
Наші погляди мружило світло.
phototur.livejournal.com
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166210
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.01.2010
автор: Оксана Рибась