Коли приходить вечір, то думки, мов туман, обтяжують і вологою мрякою осідають у голові... Тремтяча тінь на стіні віддзеркалює тебе і твоє горнятко чаю. Тобі здається, що цілий світ - це якась клітка, яка не дає справжній тобі вийти на волю. Мовчатимеш, адже варто сказати лиш слово, як тиша розвіється, і туман ще більшими згустками засяде у твоїй голові. Майне думка, та ти її не випустиш. Шкодуєш. Тінь на стіні періодично підносить горнятко до губ. Тиша. Ти б ніколи не сказала, що тиша тебе вбиває. Ти її обожнюєш, ти їй поклоняєшся! Гарячий чай трохи розвіює туман, та ти цього не хочеш. Тінь легким подихом дмухає у горнятко, і стіна уже не малює в'юнкої пари. Мовчиш. Тебе вабить самотність, проте ти ніколи не почуваєшся самотньою - з тобою тиша. Замріяним рухом тінь ставить горнятко на стіл. Здається, що воно таке ж спустошене, як і твоя душа. Думаєш. Здавалося б, що потрібно такій молодій істоті для щастя?! Горнятко чаю, тиша і думки - і ти щаслива! Самодостатня. Мовчиш. Тиша. Тінь думає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166006
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.01.2010
автор: k-ivanka