Віднайдений
Незна - чому він усе ж озирнувся. Славомиру зачала уїдати ся монотонна одноманітність, що повільно перетворювала його на робота, чи ще який автомат.
Він вже забував поволі чому це тут опинився. Повів зморено п’ятірнею по прілому лобі і ось маєш.
Юнак щойно припнув, як завше щоранку, круторогу Берізку на бережку соковитого луку, та ось зайшов до джерельця - хильнути приємно-льодяної води. Плечі нили від вил, гною і соломи.
Перейшов через місток, який дощато шлейкою зв’язував поміж собою беріжок, луки та село. Усе ніби чогось-таки очікувало, напружено, з холодною цікавістю. Першим заревів мотоцикл. Відчуття лиха, небезпеки ударило по свідомості морозяним дощем. Чужинець наскочив раптово не криючись, тримаючи напереваги сталь. Славомир не повертавсь до нього, так і стоячи до незнайомця спиною. Гул наростав двиготінням мотоцикла, що ніс на собі смерть. Спонукано мимоволі хлопець замахнув десницею посилаючи свого молота(яким оце щойно забивав в землю коров’ячий ланцюг) у небезпеку, що постала в вигляді верхівця-мотоцикліста.
Заховане у чорну дермантинову одіж і такий же темний шолом тіло навзнак гепнулося з непотрібної уже йому тарадайки. Молот проломив нікудишнє забрало вишвирнувши темну душу із сього безформеної плоті, яка нараз розсипалась, станувши відразу купою попелу й геть-чисто зникло в землі. Клоччя ганчіряки полетіли десь за вітром. Меч розтанув, розтворившись у бруківці доріжки гей-як й не було. Славомир копнув галошом у глухий глибокий яр поржавілого молота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165580
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.01.2010
автор: Daos