Ще спалах. Знову. Містика загадки.
В душі – вогонь, а на обличчі – лід.
Хтось запитає, скажу: «Все в порядку».
А у думках лиш полум’яний слід.
Розмова. Погляд. Марні сподівання.
Моє мовчання збільшує азарт.
Ти вже не знаєш: гра це чи кохання.
Ти ризикуєш. Просто йдеш «на фарт».
Навколо тихо. Порожньо в кімнатах.
Тебе тримає невідомий страх.
Лиш крихітні безкрилі ангелята
Тихенько заховались по кутах.
І знову спалах. Падає комета.
Загадуєш бажання у думках.
Я – наче не відкрита ще планета.
Ти губишся у моїх міражах.
Ще слово. Подих. Пауза раптова.
Я вловлюю несказані бажання.
Для тебе я – таємна, загадкова.
Яка ж прекрасна містика кохання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165135
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.01.2010
автор: Альбіна Кузів