Як наше небо вічно голубе
Однакове завжди і кожний раз інакше!
Нема хмарини жодної,
що повторилася б в собі:
На шляху своєму кожна є найкраща.
І так людина кожна пропливе
На тлі вічності востаннє,
Та кожний погляд,що у гору заведе,
Повернеться у нове враження безкрайнє.
Хтось темною навалою біжить
Важкою,хмурою грядою,
Собою тепле сонце заслонить
І впаде прісною сльозою.
А дехто легкою пухнастою водою
З птахами високо летить,
І білим сяйвом помислів навколо
Блакитне небо прикрасить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164069
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.01.2010
автор: Шкробацький