Печалі крик проник безслідно,
Сльозами серце умивалось.
Прощальний вечір.Неодмінно,
Що начеркалось-усе сталось.
Вечірній вітер невблаганно
З дерев зриває всі листочки,
Ви виросли і ми це знаєм,
Кохані наші сини й дочки.
Душа пекла від сліз розлуки,
З обійм дітей не випускали,
Летять вони у світ Науки,
Бо вже дорослими всі стали.
Що їх чекає?Шлях тернистий,
Бо без падінь не бути злетам.
І в день ясний,безхмарний,чистий
Комусь судилось буть поетом,
Чи лікарем,чи шофером,
Чи вчителем,чи міліціонером.
Не знаю я ким мрієте ви стати,
Та лиш одне прошу вас пам'ятати.
Матусю любу,рідну хату,
І пісню ненькину крилату,
І сад,і гай,широке поле,
Усе,усюди і довколо.
Цей край,що ми зовемо Україна,
І не забудь про те,
Що ти на цій землі Людина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163481
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.12.2009
автор: Белла