Нитки сонця долини зібрати я в змозі
Хай хоч три пари чоботь зношу у дорозі
Очі прикриті, кінчики пальців – зіниці
Воском фігури ліплять свічки у світлиці.
Крутиться веретено. Нитка лягає рівненько...
Я шепочу нескінченно «Прийди, мій миленький»
Боже, дай ти прозріння, може трохи везіння!
Косу вплела я в покров той разом з промінням.
І навіть Місяць приставила жовтою рибкою...
Зірочки я пристрочила до долі застібками
Пара моментів щастя смерть розбивають
Пара променів сонця сутінь зривають
В бубну я била дзвінко, біля вогню танцювала.
Дівча чи доросла жінка в ту мить не знала.
Просто я в рухах та в співі духів волала.
Добрих і мудрих животин з'явитися призвала.
«Дайте, духи, мені безсоромності й мужності, дайте!»
«Дайте, духи, мені відваги багато і за спиною встаньте!»
«Дайте кохання більш неба і більш, ніж риб в морі!
Хай його вистачить нам, бо я полюбила до горя!»
Прясти я скінчила з співом першої птиці
Дивна тканина. Сила парить у світлиці.
Зшию тобі, милий, плащ, хай на плечі лягає.
Від небезпеки тебе зберігає та захищає.
Оборонить від меча і стріли, слова злого та гніву.
Хай захищає в усьому, коханий сміливий.
Вивільнить тебе від болю, та дасть тобі без ліку сили
Жадаю лише одного. Щастя тобі, мій милий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162995
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.12.2009
автор: Izis