Немов над прірвою стою,
Це та межа між глуздом і безглуздям.
Немов в болоті знову я,
По шию в ньому я загрузла.
Та руку помочі не прошу,
чомусь я вірю лиш собі.
До неба очі не возношу,
Хоч знаю , допоможе, Той вгорі.
Можливо , я на грані божевілля,
Можливо , це страшенний сон.
Можливо, через те пишу я вірші,
бо вірш - не знає перепон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162706
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.12.2009
автор: МАША БЕСТ