Глибокий смутку, не лийся в душу,
Не бий в віконце гірким дощем.
Болючим щемом не рви серденько,
Не обвивайсь довкола їдким плющем.
Душі доволі вже того трунку,
Що злая доля давала пить,
Наливши щедро по самі вінця...
Вона ще й досі мене болить.
Я хочу світла, що гріє душу,
Тепла і літа, троянд краси…
Бо серце – птаха, що прагне неба,
Мов квітка сонця, трава роси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162128
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.12.2009
автор: Адель Станіславська