Люди часто ненавидять тих,
Хто вміє жити без них.
Люди страшенно заздрять індивідуалістам
І всіляко їм потурають підніжками
А мені не потрібно
Я сама падаю бо на дворі
Суцільна ковзанка
Бо на дворі льодова арена
Мені не кортить заглядати у очі звірам
Проте я невимовно люблю вовків-одинаків
Хотіла би бути чоловіком
Він може бути вовком
Але, на жаль, я тільки вовчиця
І мені таки потрібен вовк
Така-собі гендерна забаганка
Чи необхідність
А у вовків тепле хутро
Вони не мерзнуть за щораз як я
Вже на десятиградусному морозі
Їм не завадить і сорокаградусна злива образ
А я виявилася крихкішою за потцеляну
Взимку я завжди витріпую пір’я із своєї подушки
І набиваю її ще холодними сніжинками
А на ранок болить щия і мерзнуть вуха
Знову невдало заспала сніг
Він розтанув
Потрібно врешті вибрати правильну позу
Щоб ранки не починалися болем
Мені не допоможе «Камасутра»
Не ті пози
Де ж є книга
В якій буде написано як спати
І на ранок не змерзнути
Від талого снігу тебе
Котрий втік як завжди
Ще до мого снігового пробудження.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161877
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.12.2009
автор: Рожевий Фламінг