Дим друкованого роману,
Так і не втіленого у життя
До неба линув, рвався до едему,
А в небесах тонула я...
Змітали сірі хмари перекреслені думки,
Сміялися протуберанці голому гіллю...
Час так нестримно біг, і розліталися листки,
Що на собі пригріли історію сумну.
А небо і не думало чекати,
І ставило три крапки у кінці рядка.
Горіли чиїсь почуття, у порох обертались,
Не даючи надії на життя.
Тривожно плакали обірвані слова,
Вогонь палав, і вітер не стихав.
У небі було чути, як потріскують дрова,
І дощ у хмарах засинав.
Кричали з горя стомлені абзаци,
В сліпих беріз благали порятунку.
Так несподівано розрушені палаци
Найвищого словесного гатунку.
Лиш порох, прах і пристрасть, страх
В повітрі залишились від роману.
Прийшов кінець і крах
Несправжньому любовному обману.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161399
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.12.2009
автор: k-ivanka