Занурюючись в глибини myself,
Як риба об лід б"юся, часами.
Та важко впізнати самого себе
В відображенні шкла віконної рами.
Заглядаючи у самотності очі - небо,
Розумієш, що дивишся у вічі своєї душі.
Та важко відкрити зачинені двері,
Бо за ними бувають буревії й дощі...
Бо за ними буває така непогода -
Зради, біль, розлуки, сльози, печаль...
Я сама, часами, з собою не згодна,
Коли зачинити за кимось, іноді, жаль.
І, вкотре, я віршами тамую супротив.
Свої двері без жалю зриваю з петель!
Чиїсь очі... Далеко... Дзеркально навпроти...
Темно і тихо... Чуєш?!... Що тепер?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160822
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.12.2009
автор: LaLoba