Ще трішки лишилось. Нехай.
А серце від страху тріпоче…
Душа голосить: ридай,
А розум ніяк не хоче.
І страх у мені живе,
І чорт наді мною радіє.
А ангел мене береже,
Та так, що душа німіє.
І боязно, боязно. Боязно!
І тіло усе завмира.
А ангел тріпоче грізно:
Надія, живи, не вмира.
І я на коліна стану,
На небо очі зведу.
І ще раз на світ погляну,
Бажання свої покладу.
Згадаю про те серденько,
Що б’ється спокійно в мені.
Малечі цієї ненька
Не сміє боятись. О, ні!
Спокійно стало нарешті,
Я вірю у добре буття.
Любов поселилась в серці,
Вернула мене до життя.
І я про страхи забула.
Дитятко гріє мене.
я стільки тепла відчула!
А біль не вічний, мине!
17.01.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160219
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.12.2009
автор: Ніка Мельник