Чоловікові Мирону.
Душа моя добром озветься,
Якщо додаш ти їй тепла...
Я від нектару твого серця
Труджусь щодня, немов бджола.
Хоч хилить до землі сутуга,
І догорає вже свіча...
Та все ж таки тягну я плуга,
Допоки сили вистача.
Існують істини суворі;
Питання ставляться ребром...
Тобі не зраджу, – я в покорі, –
І за добро плачу добром.
Не все залежить від дружини,
Не слід гукати в дім біду,
Спасибі, любий мій, єдиний,
За цю любов немолоду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158510
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.11.2009
автор: Ninel8