На вікнах в кімнаті гардини прозорі,
Там, мабуть, веселощі,гамір і сміх.
Я йшов просто в осінь,маршрут мимоволі,
Проліг біля вікон-змінити не зміг.
Самотності в’язень і осені бранець,
Промочені ноги і кашель з грудей.
Я йду по асфальту-блищить ніби глянець,
Дійшов я до вікон, дійшов до людей.
Тут скло розділяє…Така ти далека!
Скрізь шибку мутну бачу щастя момент.
Замокла,потухла моя сигарета,
А я не помітив…. Бо там силует,
Дощами розмитий,погаслий у часі,
Німе чорно-біле без звуку кіно.
В будинку старому з кута на терасі…..
Я жив тут колись. Моє це вікно.
17.11.09
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156592
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.11.2009
автор: Олексій Тичко