Я знов боюся,
Бо бачу те, чого не треба,
Бо бачу дощ
В блакиті твого неба.
Бо знову бачу
Твої крила під ногами.
Мені так лячно!
Бо знову Щось тиняється кутами...
Беру за руку
Твій погляд зеленими очима,
Веду з собою -
Мені все-рівно Що там за дверима.
Вплітаю пальці
У твоє обличчя з скелі,
Знов бачу блискавицю!
І тихо знов вмираю на твоїй постелі.
Я відчуваю
Зливу твоїх рук
Та грім обіймів.
Тебе не знаю
Можливо, мозку мого крук
Чогось не сприйняв?
1998
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155591
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.11.2009
автор: LaLoba