Так важко, усміхатися крізь сльози,
мовчати й тихо далі йти.
Та тільки як? Коли навколо грози!
А ти так хочеш утекти …
Тобі кидають в серце камінь з прози,
Й кохання відлітає у минулого світи!
Так хочеться перекричати грози!
Завісу сцени рознести!
Сприйняти всі метаморфози
Забути все й до виходу іти …
Так треба все це розірвати,
Сказати всім мене нема!
Пов’язують мене за грати
Знесиленість моя й мої ж слова
Потрібно все пере листати,
Але ж у серці каменем росте стіна!
Не сила вже переживати
Душа пуста, любов – німа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154122
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.11.2009
автор: Юрій Прийма