Отак, щоденно засина
земля
пророків та півкроків,
а кава вицвіла. Високі
будинки
сніг перетина,
а десь весна
в труні згубила сонце біле...
Ну як не цілувати тіло
і тінь вина
в мені горить,
як сніг калини,
що тихо плаче в темноту
небес.
А де ж мені знайти оту,
щонічєдину?
Де ти, сину?
такий самотній голос мами
в німім меду.
А десь за нами
ніч переплигне бадилину
старої брами.
Я знайду
в тобі гарячо-ніжну квітку.
Брук тане в шоколадну плитку.
В живиці – кров сосни. Іду
ще від розбитої весни
облич. Облиш
мене на осінь влітку:
смолисто-жовта
ніч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152866
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.10.2009
автор: Петр Щербина