Біліє парус у Безодні.
Вся Крига Світу в човні тім.
..............................
Мандрує він такий самотній.
Нема і згадки про друзів, дім.
.................................
Який століття вже блукає?
В якому пеклі не горів?
...........................
Що він забув…
- Чого не знає:
-Нема істоти без боргів.
...................
Неначе прокляв, його Всесвіт.
І він у лихо свое пірнув.
........................
Коли б це так:
-То знали б все. Всі!
................................
Спокусу може проковтнув?
.........................
Усе оце, не взять до тями
Хто ж пояснити врешті міг.
Він із Безодні…
- Не, із ями…
Як це здійснив? Що…
- Переміг.
******
Припонів безліч, всі долає.
Така спекота, він гребе.
Від Неба блискавок благає…
- І далі рве собі хребет.
.................
Все бачить, чує, й не гукає.
Що прагне?!
- Смерть чи прагне жить?
Кого!!!
По світу так... - Шукає,
Чи від спільноти він біжить.
...................
Скажений Шторм – То як метелик.
Ну, штиль то каторжник бурлак.
Ця доля дійсно повний келих…
Хто ж він?
- Святий, чи вурдалак?
.............
А ЧОВЕН САМ...
- Та ні, не красень.
І парубок, та ні, не наш.
Чоло високе, погляд ясний.
Куди він зараз…
- На Сиваш!?
.............
Що там забув?! Не тихі зорі.
Бо зміст душі – це грім, шторми.
Шукає…
- Сажу!!! в Чорнім морі!?
Навіщо це? Питаєм ми.
...............
Яке століття трощіть душі?
Буття уклад ламає вщерть.
На морі зливи, град на суші
Чого йому потрібно ще!?!
..............
Бо він і човен, ну двожильні.
(Ні м’язів, пики, гнучкий хребет).
Кіно та й годі. Чахлик в скрині…
- І все гребе, гребе. Гребе.
...............
Немає хмар, а Грім лунає.
Переступив – Усі «табу».
....................
Його любили...
- Він кохає.
Та майже Все …
- Себе забув.
...............
PS.
У москалів усе весілля.
У нас – що день, то сажотрус.
У трощіть квіти старе гілля...
- Матвій!
Ти з НАТО чи за Союз?
І нам це твердо треба знати.
Куди летиш – «Метелик-гусь»!?
“”””””*******”””””””******
Серце б’ється, хвилюється. Хоче.
Зойкнуть так,
щоб втекти через край.
Білі гуси дитинства гогочуть
Батьківщино моя, рідний край.
.........................................
PS/РS.
Он не мятежный…
- Он одинокий.
И всё на свете, увы – Презрел.
Он…
- Не Высоцкий.
Он – Высокий.
И Мир мелел, мелел. Мелел.
***************
Біліє парус у Безодні.
Сковорода!
(Григорій Саввович)
Куди ти втік?
Уже ось серпень, четвер сьогодні.
Тебе шукаю за Віком Вік.
*********************
„Мир мене ловив...
- Але, не спіймав.
Григорій Савович Сковорода.
Эти строки.
И Моё – Жизненное Кредо!!!
***************
Я перейшов...
- На російську мову.
Так яка!!!
Чупередла із соломи...
- Буде мені указувати, чи підсказувати.
На якій мові, мені бажано...
– Писати вірші.
…………………………………………..
Есть у меня стих, где чередуеться…
- Строка Русская,
З Українською строчкою.
Ну. Такие мы – из Донбасе.
Такие и мои Стихи.
..............................
ГЛУБИНА - Тыщу двести метров!!!
Ну, где Вы - Критики и мЭтры.
.......................................
Вот я, и вот мой... АНТРАЦИТ.
........................................................
29. 10. 2009.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152470
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.10.2009
автор: Гефест