Не розумієш. Так напевне треба…
Не бачиш світу крізь прозоре скло…
Ти впав ще нижче за безмежне небо
Торкнулось серця скамяніле дно…
Не варто знати…світ в чужих долонях…
Твоє мовчання потребує меж…
Сивіє щастя, як сивіють скроні…
І вічне, і нове сивіє теж…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149961
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.10.2009
автор: Христя Волощак