Жага до істини,людської правди,
Проймає серце,заставляє жити,
Переплелося в мені дивне значення,
Що ми не здатні вже когось любити.
Зациклились один на одному,
Привичка,чи інтрига,я не вірю,
Тоді чому живемо ми на порізну?
Без тебе бути покищо невмію.
Навіщо кажеш:"Час лікує рани",
Коли вже душу в спокої залишиш?
Нехочу діяти за твоїм планом,
Я не здаюсь,ми щастя заслужили...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149459
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.10.2009
автор: Іра