Червоні коні, коні заходу і сходу, -
у руслі часу крешуть в кров людськую рінь,
із небосхилів п'ють життів гарячу воду,
життів минулих і прийдешніх поколінь.
Так б'ють копитами безжально і завзято, -
дай Боже сил остерегтися від підков!
...Нам не судилося тих коней загнуздати -
по небу цівками стіка гаряча кров.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148311
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.10.2009
автор: ksandr