Неначе сніг лягли до ніг
Біленькі квіти.
Волосся ніжно розплітав бузковий вітер.
Десь прокодитлася гроза лісів луною,
Заграв шаленством, зливою гучною…
Мій друже, ми удвох були з тобою.
Та доля зла нас розвела,
Приспала мрії.
Бузковий вітер, сон-трава – все без надії…
Десь захлинається гроза лісів луною,
Заграв шаленством, зливою гучною…
Ніколи не зустрінемось з тобою…
Як з гір розбурханий потік,
Промчали роки..
Не поєднала доля нас.Ми – одинокі.
Десь знову котиться гроза лісів луною,
Заграв шаленством, зливою гучною...
Бузковий вітер завіта до нас весною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146350
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.09.2009
автор: Тамара Шкіндер