Чому так часто по стерні
Босоніж вперто водить доля?..
До сліз аж боляче... Та ні!..
Сльозі упасти не дозволю.
Я буду йти на край дороги
Шовковим килимом трави,
Яка лягає нам під ноги,
Не жде ні слави, ні хвали...
Я помолюся щиро Богу, -
Він дав мені можливість жить,
Не попрошу життя другого, -
Своє другим не замінить.
* * *
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145983
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.09.2009
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук