Коли озон дощу нам освіжає мізки,
(Немов малечі дупу різки),
В житті стає усе незвично,
Зникає справжнє, хаотичне.
Уява малює нам картини фарсу,
Що заважають Тут пізнать катарсис...
У відповідь на знов постале: „ Хто Я?”
„Ніхто...”, - приходять слова „Героя”...
І мариться, що наяву я марю...
Й зникає Світ страшних дрібниць
У чорних дірах Твоїх зіниць...
24.VIII.09
01:11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145167
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.09.2009
автор: Iraida Kułakowski