Дозвольте тихо розповісти
Вам про усю красу могил:
Чарівні скельця горять імлисто
Та порух темних крил.
На тих могилах в’ялі квіти,
Століття з ними в’януть теж,
І таємниць нам не розкрити,
І мчить вперед мерців кортеж.
Неначе мрія старовинна,
Що повз в етері проплила,
Її згадає та людина
Яку окутує журба.
Її хвороба – це безумство
І пісня плине в голові,
Це хор з могил єдинодумців,
Співають смерті голоси.
Її дорога – шлях під землю,
І тиші там поборють звук,
Попереду залізні двері
І шлях страшний в то пекло мук.
А за дверима спить дитина
Вона померла вже давно.
Пливуть секунди та хвилини
Та сум лякає все одно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144202
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.09.2009
автор: Satarialist