Я втомилася... Мій хворий організм та не менш зруйнована психіка вже не витримує зовнішнього натиску світу.
Я втомилася... З кожним кроком по землі мене залишають сили.
Я втомилася... Відчувати біль душі, яку розривають почуття невпевненості та самотності.
Я втомилася... Кожен крок вперед забирає останні краплі енергії з мого змученого, виснаженого тіла.
Я втомилася... Як набридло доказувати іншим, що я ЖИВА.
Я втомилася... Мене намагалися знищити, та я лишилася.
Я втомилася... Мені здається нині, що краще було б, щоб мене все таки вбили тоді.
Я втомилася... В моєму хворому мозку вирують дивні видіння смерті та життя, якого й не було.
Я втомилася... Жити й знати, що я байдужа всьому світу.
Я втомилася... Знати, що хорошим людям найваще в цьому світі. Ця дитяча, неприхована щирість руйнує їм життя, як і мені.
Я втомилася... Стримувати свої бажання, вбивати в собі почуття і постійно робити так як хочуть вони, та не Я.
Я втомилася... Існувати для інших, які забувають про тебе через хвилину після телефонної розмови.
Я втомилася... Мене майже нема... Я помираю...
Я втомилася... Моє сонце, що зігрівало мене щоранку своїм теплом та ніжністю, поступово перетворюється в холодну, маленьку точку.
Я втомилася... Стукіт серця з кожною хвилиною все повільніше лунає в моїх скронях.
Я втомилася...
Зупинилось серце...
Я ПОМЕРЛА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140411
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.08.2009
автор: Butterfle