Як життя скопійовано через кальку прозору душі -
так старанно обкреслено ламані всі його обриси
і жертовно покладено тілом на зібганий жовтий папір:
екзистенція в точці стрітення і схрещення зламів хребтів -
зависання з гірського щита на останньому дротику.
Екзистенція - намальована ружа вітрів, вітражі,
де паралічем промені сонця у гамі чуттів, колажі. -
В перехресті сузірь, всіх доріг і готичних склепінь
схрестилися ребрами згадки про тіло Твоє від молінь
і сліди на пустельнім піску босоногого...
А людина... ТвOє творіння - людина -
як чаші надщерблена, тріснута глина.
Глянь, вона вже давно не належить Тобі... -
який же був інший Твій задум, мій Господи?
(І лиш подихи - на повні легені вдихи і видихи,
мов тонка діафрагма, межа від руйнації доторків).
*****
08.06.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138008
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.07.2009
автор: Vikta