Тарасе, ти хотів, я знаю,
Щоби кріпацтво скасував,
Кайдани щоб порозривав,
Народ наш, люди України,
Щоб край квітучий не загинув,
Не потонув у забутті.
Багато ти в своїм житті
Віршів писав про нашу волю,
Про людські злигодні й недолю,
Про клятих наших ворогів,
Що землю рідную топтали,
Та українців не зламали.
І Україна знов жива,
І лине слово Кобзаря,
Таке могутнє, вічне слово.
І твій Тарасе "Заповіт",
Напевне, знає цілий світ.
Безсмертний ти, Кобзарю, люди
Тебе довіку не забудуть.
Низький уклін тобі, спасибі,
Що Україну так любив,
Душею й серцем нею жив, Її віршами розбудив!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136623
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.07.2009
автор: oksi